Чи вважаєте ви, що перегляд тривимірних фільмів дуже шкодить очам і може призвести до погіршення зору? Чи можна дивитися 3D-фільми дітям?

Ці питання цікавлять багатьох, тому що деякі глядачі, а їх близько 30%, після перегляду 3D-фільму скаржаться на біль і неприємні відчуття в очах, головний біль та запаморочення.

Розберімося, із чим це може бути пов'язане?

Спочатку обговоримо, як влаштована зорова система людини та як формується 3D-зображення на екрані.

У реальному житті людина вловлює картинку предмета обома очима під різними кутами одночасно, далі інформація від кожного ока вирушає в головний мозок і вже там формується єдиний зоровий образ, створюючи ілюзію глибини та просторового сприйняття – можливість бачити предмети у трьох вимірах (включаючи довжину, ширину і глибину) та визначати, наскільки далеко знаходяться об'єкти один від одного. Ця здатність визначає наявність у людини бінокулярного зору, стереопсису, без якого 3D-ефекту не буде.   

Коли ми дивимося фільм на звичайному екрані, зображення виходить плоским, наш мозок його таким і сприймає. Проте виробники фільмів знайшли спосіб досягти ефекту глибини.

3D-технології дозволяють нам бачити тривимірне, об'ємне зображення на екрані. Ефект об'ємного зображення досягається завдяки тому, що під час знімання використовується дві камери, які фіксують те, що відбувається з однакової відстані, але з різних кутів. На сітківку людського ока одночасно потрапляє одразу два зображення. Щоб людина побачила цілісну картинку, швидкість показу кадрів за секунду збільшується вдвічі у порівнянні з зображенням у реальному житті. Людський мозок повинен поєднати ці зображення в єдине ціле за допомогою спеціальних окулярів і з незвичною для нас швидкістю.

Також потрібно врахувати той факт, що в реальному житті наші очі відстежують об'єкт, який наближається до нас, природним чином фокусуючись на наближення, завдяки узгодженому руху очей до носа – очі конвергують, і роботі акомодаційного м'яза. Робота акомодаційного апарату дозволяє чітко бачити на різних відстанях. А у тривимірному фільмі сам екран не наближається, а зображення, що ми бачимо, змінюється по глибині. Це зусилля фокусування вперед і назад та неприродний режим роботи акомодації й конвергенції напружують очі. 

З цих міркувань можна припустити, що перегляд 3D-фільмів – це певною мірою навантаження для очей і мозку. Не кожна людина може адаптуватися до такого навантаження й в такому режимі працювати тривалий час. З цієї причини у деяких людей виникають неприємні відчуття в очах і головний біль, запаморочення, нудота.   

Також варто зазначити, що дискомфорт в очах від перегляду 3D може бути пов'язаний з наявними вже проблемами із зором: недосконалістю оптики ока (короткозорість, далекозорість, астигматизм), низьким зором одного ока з якоїсь іншої причини, прихованою або непостійною косоокістю та пов'язаним з цим нестійким бінокулярним зором. Якщо комусь не вдається побачити стереоскопічну картинку, це вказує на відсутність бінокулярного зору. Такі проблеми є приводом звернутися до офтальмолога, уточнити причину та можливе її вирішення.   

Що стосується дітей, то не рекомендується дивитися 3D-відео до 5-6 років, оскільки формування основних зорових функцій і так необхідного всім нам бінокулярного зору, без якого не буде 3D-картинки, відбувається до цього віку. У старшому віці дитині можна дивитися 3D-фільми в дозованих кількостях (не частіше ніж 1 раз на тиждень) і з безпечної відстані.

Погано переносять 3D-відео-перегляди легкозбудливі люди, особи, які перебувають у депресії чи алкогольному сп'янінні, із психічними розладами. Під час перегляду стереофільмів мозок у цих людей працює ще активніше, через що їм незабаром нездужає. Варто відзначити, що не рекомендується дивитися 3D-формат відео людям, які страждають на епілепсію, тому що швидка зміна картинки може викликати напад.   

Поки вчені не говорять прямо про якусь серйозну шкоду для зору від 3D-фільмів. Однак все-таки не рекомендують зловживати частотою та тривалістю таких кіносеансів, адже 1-2 сеанси на тиждень не зашкодять очам.

Бережіть себе!